21.03.2016

 

Шевченкове слово надихає дітей і дорослих.

 

    В останні дні першої декади березня Україна вшановує пам’ять Великого Кобзаря, 

переосмислює глибину його пророчих слів, віднаходить у ній надію на майбутнє. Із роками на

справжній творчий фестиваль у селі Братковичі, що на Городоччині Львівської області,

перетворилися “Шевченківські читання”, які відбуваються під егідою Міжнародної громадської

організації “Фонд імені Г. М. Кірпи”, засновником якої є Жанна Ігорівна Кірпа, у Братковицькій

ЗОШ І-ІІ ступенів. Учні та вчителі місцевої школи з хвилюванням готуються до цього конкурсу.

Цьогоріч уже вшосте з ініціативи голови наглядової ради фонду, депутата Городоцької районної

ради Омеляна Дунаса школярі змагалися у знанні та майстерності виконання творів Шевченка.

Загалом участь у літературній першості взяли 40 школярів – учнів початкових та старших класів.

Дитячі таланти гідно оцінило фахове журі, до якого, окрім натхненника та організатора творчого

заходу, увійшли завідувач методичного кабінету відділу освіти Городоцької райдержадміністрації

Орися Войціцька, методист відділу освіти Городоцької райдержадміністрації Ганна Кузбит, парох

церкви Різдва Пресвятої Богородиці в селі Братковичі отець Іван, бібліотекар сільської бібліотеки

Оксана Гринчишин, голова сільської ради Олена Стасів, колишня учениця Братковицької ЗОШ

I-II ступенів Надія Барщовська, голова батьківського комітету Ірина Когут та учениця 9-го класу,

багаторазова учасниця конкурсу Тетяна Чорна.

    За доброю християнською традицією свято розпочалося зі спільної молитви, яку разом з

учасниками та гостями конкурсу виголосив парох місцевого храму Пресвятої Богородиці отець

Іван.

    Честь і велика відповідальність відкрити цьогорічний конкурс випала учениці 1-го класу Олі

Гліві, яка емоційно, виразно і впевнено задекламувала перед присутніми вірш “Тече вода в синє

море...” Творчу естафету віршем “Тече вода з-під явора” перейняла в однокласниці Ангеліна

Михно. Чіткого поетичного ритму конкурсу надали й інші першачки.

    “І досі сниться”, “Думка”, “І виріс я на чужині”, “На розпутті кобзар сидить” і багато інших

творів Кобзаря дзвінко лунали з вуст молодших школярів. Було видно, що біографія та твори

Тараса Шевченка для них – не лише обов’язковий розділ у шкільній програмі, а й захоплення

на дозвіллі.

    До виступів учнів старших класів за умовами конкурсу журі ставило значно вищі вимоги.

Тож виконавцям Шевченкових творів необхідно було продемонструвати не лише добрі знання

та техніку читання віршів, а й виявити при цьому свої артистичні таланти, аби передати всю

палітру почуттів, які вклав поет у кожен рядок.

    Півсотні – стільки творів Кобзаря знає напам’ять учениця 9-го класу Марія Сорока. У

скарбниці знань її однокласниці Олесі Гринчишин 43 поезії Шевченка. Хлопці, яких цьогоріч на

конкурсі було більше, ніж зазвичай, теж гідно змагалися у знанні творів безсмертного Тараса.

А найкращі знання серед однолітків показав учень 5-го класу Мар’ян Кугаєвич – 31 поезія,

улюбленими серед яких є “Заповіт”, “Подражаніє 11 псалму”.

   Після основної частини конкурсу члени журі зосередилися на оцінках та визначенні

переможців. Батьки та родичі, які вщерть заповнили світлицю, у той час обирали претендентів

на приз глядацьких симпатій. Я тим часом вирішила поцікавитися, чи дорослі так само добре

знайомі з творами Шевченка, як їхні діти та внуки.

    Пані Надія – мама першокласниці Ангеліни Михно, що вболівала за неї разом із молодшою

сестричкою, зізналася, що Ангелінка готувалася до конкурсу кілька днів поспіль, а під час цього

відповідального процесу її групою підтримки була вся сім’я. Крім того, мама дівчинки розповіла,

що свого часу теж старанно вчила в школі твори Тараса Шевченка, і без вагань задекламувала

“Світає, край неба палає”, а ще висловила жаль, що в часи її шкільної юності не проводилися

такі чудові конкурси.

    Як з’ясувалося, захоплюється творчістю Шевченка і пані Надія – мама учня 2-го класу

Вадима Скибика. Вона зачитала “І досі сниться під горою” і зауважила, що творчість Шевченка

вчить жити по правді, бачити красу людини, її душевне благородство й бажання робити добро

іншим. За словами Надії Скибик, вірші Шевченка у них вдома знають усі – від малих до старших.

    Любов Кондзьола того дня щиро вболівала і тішилася творчим умінням своїх внучок –

другокласниці Софії Стадник та п’ятикласниці Вікторії Кондзьоли. До речі, Cофійка вперше

брала участь у конкурсі, де виступила з твором “Подивіться на рай тихий”, а загалом уже

вивчила з десяток творів Кобзаря. Серед них і улюблені вірші її бабусі Любові – ‘Реве та стогне

Дніпр широкий”, “Заповіт”, “Тополя”, “Тече вода з-під явора”...

    Ірина Гліва – мама першокласниці Олі, яка відкривала цьогорічні читання, зауважила, що

донька напередодні ретельно тренувалася вдома і з хвилюванням чекала цього конкурсу.

    – Дуже добре, що в нашій школі проходить такий творчий захід, – зауважила Ірина Гліва. –

Завдяки цьому конкурсу діти не лише збагачуються знаннями, розвивають свою пам’ять, а й

усвідомлюють певні життєві пріоритети. Своє захоплення поезією Шевченка пані Ірина

продемонструвала віршем “Садок вишневий коло хати”.

    І цього року журі було непросто визначити переможців, адже деякі конкурсанти набрали

однакову кількість балів. Тож кращих ви­значали за низкою додаткових показників. У підсумку

переможцями серед учнів молодших класів стали Дарина Колодка, Андрій Пугало та Анастасія

Мацевко. А от приз глядацьких симпатій за рішенням уболівальників дістався Катерині Салик.

    Тривале обговорення викликало визначення переможця та призерів серед учнів старших

класів, адже багато учасників продемонстрували знання та майстерність однакового рівня. І все

ж найкращим знавцем та виконавцем творів Шевченка визнали Софію Чорну. Для неї ця звитяга

– не перша в історії проведення конкурсу, адже була найкращою в початкових класах, третє

місце посіла, навчаючись у 5-му, а торік отримала заохочувальний приз.

    По обидва боки від переможниці на “п’єдесталі пошани” розташувалися Марія Сорока та

 Марта Лопушинська.

    Член журі Ганна Кузбит вважає “Шевченкові читання” дуже важливими і потрібними для дітей.

Тож чудово, що за сприяння “Фонду імені Г. М. Кірпи” діти в Братковичах мають таку можливість.

    – Колись у переддень виходу “Букваря” Тарас Шевченко сказав: “Потрібно робити оту

маленьку справу, а велика справа зробиться сама”. Цей конкурс, на моє переконання, і є ота

маленька справа. Якщо кожен із нас буде робити її – у класі, школі, вдома, у державі, то ми

збудуємо сильну й незалежну Україну швидше, – наголосила Ганна Кузбит.

    Директор ЗОШ І-ІІ ступенів у Братковичах Ольга Косик, яка вже 8 років керує навчальним

закладом, зізналася, що перед конкурсом і сама щоразу хвилюється не менше, ніж її вихованці.

   – На сьогоднішній день у школі вчаться 145 дітей. Наша школа багата не тільки знавцями творів

Кобзаря. У нас вчаться і вправні шахісти, і добрі співаки, крім того, багато дітей добре знайомі з

творчістю Лесі Українки та Івана Франка. Ми тішимося нашими дітьми, і я вдячна батькам, що

допомагають дітям не забувати свою історію, наших великих поетів. Приємно, що діти охоче

беруть участь у позакласних заходах, присвячених творчості великого українського поета, часто

самі виступають ініціаторами таких заходів. Вдячна педагогічному колективу школи за підготовку

своїх вихованців до участі в конкурсі, – зазначила Ольга Косик.

     Наприкінці літературного свята натхненник і організатор “Шевченківських читань”, голова

наглядової ради МГО “Фонд імені Г. М. Кірпи” Омелян Дунас подякував усім учасникам, гостям

та поважному журі за спільну справу.

    – Вшанування великого сина українського народу Тараса Шевченка  є також даниною нашої

пам’яті про Героя України Георгія Кірпу, – зазначив Омелян Дунас. – Упродовж свого трудового

життя Георгій Миколайович дбав не лише про інтереси транспортної галузі, а й турбувався про

освітню, культурну та духовну сфери життя, щиро вболівав за кращу долю України. Із часом ми

дедалі глибше пізнаємо його стратегічне бачення державних пріоритетів, його розуміння того, що

“держава, яка не дбає про підростаюче покоління, – приречена”. На моє глибоке переконання,

вивчення та популяризація творчості Тараса Шевченка у дитячому середовищі є для цього

добрим прикладом.

ФОТО