Подяки

Новини

13.09.2018

…Одного разу внук запитав у дiдуся, коли вiн помре. Дiдусь подумав i сказав хлопчиковi, що помре

разом iз ним. Дочка це почула, обурилася i запитала:

- Хiба можна так говорити? Ви вже майже пройшли свiй життэвий шлях, а син тiльки почав iти по

ньому.

Дiдусь посмiхнувся i промовив:

- Поки буде жити пам'ять про мене, доти буду жити я. А онук – це останнiй з нащадкiв, який знає

мене.

Отже, поки живе пам'ять про людину, доти живе вона.

Уже немало рокiв пройшло з того часу, коли Георгiй Миколайович Кiрпа покинув цей свiт, але в

пам'ятi народнiй вiн живе. Багато людей (не тiльки близькi, рiднi, знайомi) з повагою згадують його.

Я дiзналася про Георгiя Миколайовича вiд свого дiдуся Федора Олександровича Деркач. Вiн бiльше

40 рокiв працював на залiзницi (черговим по станцii Вербка, бiля м.Ковеля Волинська обл.). Дiдусь

ще й зараз з повагою згадує, як пiд час перевiрки Г.М.Кiрпа потиснув його руку i подякував за

хорошу працю. Мiй тато також працює на залiзницi 26 рокiв.Вiд нього я дiзналася про те, як багато

зробив Георгiй Миколайович для розвитку укр. залiзницi, як дбав вiн про людей.

Одного разу на столi я побачила газету «Львiвський залiзничник» (тато виписує), почала читати i

знайшла iнформацiю про дiяльнiсть громадськоi органiзацii «Фонд iм. Г.М. Кiрпи».Вiдразу згадала

спогади моiх близьких про цю видатну людину i вирiшила звернутися до органiзацii з просьбою

надати менi грошову допомогу на лiкування сина Крошки (Куруца) Девiда.

У мене на той час передчасно народилися близнята. Одному з них лiкарi поставили дiагноз ДЦП.

Чоловiк, почувши це, покинув нас. Зараз вiн перебуваэ десь за кордоном, не спiлкується з нами,

не допомагає нiчим.

Менi було дуже важко фiзично, морально, матерiально. Важко дивитися на хвору дитину, якiй

не могла допомогти.Адже лiкарi радили iхати в Трускавець в клiнiку iм. Козявкiна. Кiлька разiв я

iздила (необхдно пройти систему реабiлiтацii), лiкарi давали хорошi прогнози.Збиралася iхати

знову, але…не було коштв.

Ось я звернулася до Вас.Чесно говорячи, надii було мало (перед цим я зверталася до чиновникiв,

але дверi передi мною не вiдчинялися).

Словами не передати тiєi радостi, яку я пережила, отримавши вiд Вас грошову допомогу!!! Почуття

вдячностi наповнило моє серце. Ви не тiльки оплатили курс реабiлiтацii, а й дарували вiру в людей,

надiю, дали сили боротися далi за життя i здоров'я сина. Це зробили швидко, без бумажноi волокити,

нiби для близькоi Вам людини!

Отож, користуючись нагодою вiдзначання 10-рiччя iснування органiзацii, щиро дякую всiм, кого

об'єднала пам'ять про Георгiя Миколайовича, вам, працiвникам цiєi громадськоi органiзацii, бажаю

мiцного здоров'я, сiмейного благополуччя, матерiального достатку. Нехай Бог благословить роботу

Фонду й надалi. Адже, ви не тiльки допомагаєте окремим громадянам, а й проводите багато заходiв

всеукранського масштабу. Це говорить про великий професоналiзм членiв вашоi органiзацii й

високi моральнi якостi кожного з вас!!!

З повагою до Вас,

Крошка Iнна Володимирiвна

м.Ковель

Волинська обл.