Українською



Новини

13.09.2018

 
…Одного разу внук запитав у дiдуся, коли вiн помре. Дiдусь подумав i сказав хлопчиковi, що помре
разом iз ним. Дочка це почула, обурилася i запитала:
- Хiба можна так говорити? Ви вже майже пройшли свiй життэвий шлях, а син тiльки почав iти по
ньому.
Дiдусь посмiхнувся i промовив:
- Поки буде жити пам'ять  про мене, доти буду жити я. А онук – це останнiй з нащадкiв, який знає
мене.
     Отже, поки живе пам'ять  про людину, доти живе вона.
     Уже немало рокiв пройшло з того часу, коли Георгiй Миколайович Кiрпа покинув цей свiт, але в
пам'ятi народнiй вiн живе. Багато людей (не тiльки близькi, рiднi, знайомi) з повагою згадують його.
Я дiзналася про Георгiя Миколайовича вiд свого дiдуся Федора Олександровича Деркач. Вiн бiльше
40 рокiв працював на залiзницi (черговим по станцii Вербка, бiля м.Ковеля Волинська обл.). Дiдусь
ще й зараз з повагою згадує, як пiд час перевiрки Г.М.Кiрпа потиснув його руку i подякував за
хорошу працю. Мiй тато також працює на залiзницi 26 рокiв.Вiд нього я дiзналася про те, як багато
зробив Георгiй Миколайович для розвитку укр. залiзницi, як дбав вiн про людей.
Одного разу на столi я побачила газету «Львiвський залiзничник» (тато виписує), почала читати i
знайшла iнформацiю про дiяльнiсть громадськоi органiзацii «Фонд iм. Г.М. Кiрпи».Вiдразу згадала
спогади моiх близьких про цю видатну людину i вирiшила звернутися до органiзацii з просьбою
надати менi грошову допомогу на лiкування сина Крошки (Куруца) Девiда.
У мене на той час передчасно народилися близнята. Одному з них лiкарi поставили дiагноз ДЦП.
Чоловiк, почувши це, покинув нас. Зараз вiн перебуваэ десь за кордоном, не спiлкується з нами,
не допомагає нiчим.
    Менi було дуже важко фiзично, морально, матерiально. Важко дивитися на хвору дитину, якiй 
не могла допомогти.Адже лiкарi радили iхати в Трускавець в клiнiку iм. Козявкiна. Кiлька разiв я
iздила (необхдно пройти систему реабiлiтацii), лiкарi давали хорошi прогнози.Збиралася iхати
знову, але…не було коштв.
   Ось я звернулася до Вас.Чесно говорячи, надii було мало (перед цим я зверталася до чиновникiв,
але дверi передi мною не вiдчинялися).
Словами не передати тiєi радостi, яку я пережила, отримавши вiд Вас грошову допомогу!!! Почуття
вдячностi наповнило моє серце. Ви не тiльки оплатили курс реабiлiтацii, а й дарували вiру в людей,
надiю, дали сили боротися далi за життя i здоров'я сина. Це зробили швидко, без бумажноi волокити,
нiби для близькоi Вам людини!
   Отож, користуючись нагодою вiдзначання 10-рiччя iснування органiзацii, щиро дякую всiм, кого
об'єднала пам'ять про Георгiя Миколайовича, вам, працiвникам цiєi громадськоi органiзацii, бажаю
мiцного здоров'я, сiмейного благополуччя, матерiального достатку. Нехай Бог благословить роботу
Фонду й надалi. Адже, ви не тiльки допомагаєте окремим громадянам, а й проводите багато заходiв
всеукранського масштабу. Це говорить про великий професоналiзм членiв вашоi органiзацii й
високi моральнi якостi кожного з вас!!! 
 
 
З повагою до Вас,                                                           
Крошка Iнна Володимирiвна
 
м.Ковель
Волинська обл.