Моя особиста зустріч з Георгієм Миколайовичем Кірпою.

   У житті кожної людини є зустрічі, які залишаються в пам’яті на довгі роки. Іноді вони короткі, але дуже важливі. Саме такою для мене стала зустріч із нашим земляком, Героєм України, міністром транспорту України .

Це було у 2003 році в будинку культури нашого рідного села Клубівка.

Пам’ятаю той літній день, коли до мене додому прибігли діти й схвильовано повідомили:

— Там наш Кірпа приїхав! Відкрийте будинок культури!

На той час клуб перебував у занедбаному стані й фактично не працював. Георгій Миколайович приїхав особисто оглянути приміщення та вирішити питання його ремонту.

Того дня біля будинку культури зібралося чимало людей. Георгій Миколайович уважно вислуховував односельців, цікавився життям села, його проблемами та потребами. У його погляді відчувалися щирість, доброзичливість і небайдужість до людей.

Пам’ятаю, як він оглядав приміщення та з усмішкою пригадував свої юнацькі роки, проведені на цій сцені. Адже Георгій Миколайович гарно співав і був активним учасником художньої самодіяльності сільського клубу.

Підійшовши до мене, він запитав:

— Ви тут працюєте?

Я відповіла, що раніше працювала в бібліотеці, а тепер просто маю ключі від приміщення. На це Георгій Миколайович усміхнувся і жартома сказав:

— Колись, у давнину, тих, хто носив ключі, дуже поважали.

У цих простих словах відчувалися його доброзичливість, почуття гумору та повага до людей.

   Тоді я навіть не могла уявити, що вже у 2004 році бібліотека отримає нове життя. Діти зустрічали Новий рік у відремонтованому приміщенні, а я розпочала роботу в оновленій бібліотеці. Вона стала теплою, світлою та затишною. Нові стелажі й столи створили комфортні умови для читачів, а головне — люди знову почали приходити сюди із задоволенням і радістю.

  Сьогодні, проходячи вулицями рідного села, дивлячись на будівлі, які були відремонтовані чи зведені за його сприяння, я щоразу згадую Георгія Миколайовича з вдячністю. Адже справжня пам’ять про людину живе не лише в словах, а й у добрих справах, які служать людям багато років.

   Він прожив лише 58 років, але залишив по собі яскравий слід в історії розвитку не тільки транспортної галузі, а й усієї України. Його справи й сьогодні нагадують про людину, яка вміла приймати рішення, виконувати обіцянки та працювати на благо людей.

Минуло багато років, але та зустріч і досі живе в моїй пам’яті. Я часто згадую коротку розмову, добру усмішку і слова людини, яка щиро дбала про людей.

 Для мене Георгій Кірпа назавжди залишиться людиною честі, людиною слова і доброї справи, яка залишила світлий слід у житті нашого села та в моєму серці.

   Минатимуть роки, змінюватимуться покоління, але добрі справи не мають терміну давності. Вони залишаються в людській пам’яті як приклад любові до рідної землі та відповідальності перед людьми.

Хочеться закінчити свою розповідь такими словами:

Свій шлях у всіх колись кінчається,

І майже кожному до ніг кладуть вінки.

Одні жили, помруть і забуваються,

А інші пам’ять залишають на віки.