Для мене з ім’ям Георгія Миколайовича Кірпи пов’язані не лише спогади про видатного керівника, а й пам’ять про час, який змінив не тільки роботу залізниці, а й життя багатьох людей, зокрема й моє.
    Я працювала інженером-проєктувальником, і саме в той період мала можливість на власному досвіді відчути, що означає працювати під керівництвом людини великого масштабу, сильної волі та справжньої державницької відповідальності.
    Я не можу сказати, що мала з Георгієм Миколайовичем особисте спілкування, проте з упевненістю можу стверджувати: його керівництво відчувалося щодня - у темпі роботи, у ставленні до справи, у вимогливості до якості та в тих реальних змінах, які бачили й відчували всі.
    Найбільше в його стилі керівництва мене вражало те, що рішення ухвалювалися швидко, чітко й без зайвого зволікання, а головне - так само оперативно втілювалися в життя. У той час це було особливо цінним. Якщо ставилося завдання, воно обов’язково мало бути виконане. Саме це викликало глибоку повагу, адже за словами завжди стояла конкретна справа.
    Особливо я пам’ятаю той період ще й тому, що він збігся з непростими для країни часами. На тлі безробіття, нестабільності, затримок виплат, а інколи й виплати зарплат у формі бартеру раптом з’явилося відчуття стабільності. З’явилася надія на краще.
    За часів керівництва Георгія Кірпи - як міністра та очільника Укрзалізниці - було прийнято програму масштабної модернізації галузі. Він ініціював і реалізував комплексні проєкти розвитку залізничної інфраструктури з акцентом на реконструкцію та будівництво об’єктів. Зокрема, було реконструйовано 28 вокзалів. В Одеській області збудовано за європейськими стандартами новий вокзал на станції Роздільна, 110 платформ і 28 мостів. Усі ці об’єкти відповідали чинним нормам, передбачали сучасні перони, переходи, турнікети, покращене освітлення та якісний сервіс.
    Мені довелося брати участь у проєктуванні будинку відпочинку для залізничників в Одесі. Це був не просто черговий об’єкт - для мене він став символом того, що за часів Георгія Миколайовича розвиток залізниці означав не лише технічне оновлення чи масштабне будівництво, а й турботу про людей. Цей будинок створювався для комфорту залізничників, які приїжджали до Одеси з різних міст. Для мене, як для проєктувальника, було надзвичайно важливо усвідомлювати, що моя праця служить не абстрактній ідеї, а конкретним людям, які щодня забезпечують надійну роботу залізниці. Саме в таких проєктах особливо відчувалося, що увага приділяється не лише масштабним рішенням, а й людському виміру - гідним умовам праці, відпочинку та повазі до залізничника.
    Не менш важливою для мене стала участь і в іншому масштабному та стратегічно важливому проєкті - будівництві других колій на напрямку Одеса-Рені. Це надзвичайно значущий об’єкт, який має велике значення для розвитку залізничного сполучення на півдні України. Реалізація цього проєкту дала б змогу суттєво прискорити рух поїздів, підвищити пропускну спроможність дільниці та зробити перевезення більш ефективними.
    Для мене Кірпа - це не лише Герой України і не просто видатний керівник. Це людина, з ім’ям якої в моєму житті пов’язані стабільність, професійне зростання, надія на краще та відчуття причетності до важливих змін. Моя особиста зустріч із ним - це зустріч через працю, через професію, через той високий рівень відповідальності, який він задавав усім навколо.